Сегодня
Четверг 19 октября 
08:34


НОВОСТИ АКЦЕНТ МНЕНИЕ СКАЗКА ТЕНДЕНЦИИ КАПИТАЛ НЕФОРМАТ НООСФЕРА ГАЛЕРЕЯ
Галерея
13.10.2010

Социальная сеть




В кожному поколінні зайдуться генії, які намагатимуться змінити світ. І кожного разу зміна світу тягне за собою неминучі втрати, пов’язані із боротьбою за першість. В фільмі СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА режисер Девід Фінчер і сценарист Аарон Соркін вивчають період народження найреволюційнішого феномену сучасності – сайту Facebook, і конфлікт між кількома підлітками, кожен з яких вважає, що саме він був винахідником. В результаті вийшла драма, насичена як створенням, так і руйнуванням. Кожен герой намагається вистежити своїх опонентів і використати взаємовідносини в соціумі для досягнення своїх цілей.

[ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ]

Через велику кількість головних діючих осіб дія фільму переноситься із аудиторій Гарварда до спалень гуртожитків в Пало Альто. В кадр потрапляють захоплюючі моменти народження кібернетичного дива, яке скоро захопить розуми мільйонів. В приймальні новонародженого з нетерпінням очікують юні революціонери. В центрі хаосу, який утворився, опиняється Марк Цукерберг (Джесі Айзенберг) – багатообіцяючий студент Гарварду, який відкриває сайт, що в один момент змінить структуру суспільства; Едуардо Саверін (Ендрю Редкліф), який колись був кращим другом Цукерберга і інвестував гроші в їхню справу; один із засновників порталу Napster Шон Паркер (Джастін Тімберлейк), який вивів Facebook на інвестиційних воротил Силіконової Долини; і близнюки Вінклвосс (Армі Хамер і Джош Пенс) − студенти Гарварда, які стверджують, що Цукерберг вкрав їхню ідею і пред’являють йому судовий позов з цього приводу.

Розповідь йде від імені кожного з героїв, у кожного своя версія історії появи Facebook. На виході вийшло багатогранне, майже голографічне зображення успіху у XXI сторіччі – підліткові фантазії і підчас реалії, які кардинальним чином від них відрізняються.

Якось вночі у жовтні 2003 року Марк свариться із своєю подружкою, напивається, пробирається в комп’ютерний клас університету і створює сайт з базою даних всіх представниць слабкої статі в кампусі. Він компонує фотографії парами і пропонує користувачам вибрати, хто з дівчат «крутіше». Сайт отримує назву Facemash і відразу набуває чималу популярність (при цьому вщент руйнуючи всю гарвардську соціальну систему і стимулює осуд у зв’язку із жінконенависницьким підтекстом). Марка звинувачують у всіх смертних гріхах, в тому числі створення сайту, несанкціоноване вторгнення на територію університета в позаурочний час, порушення закону про авторські права і порушення закону про приватне життя. Саме в цей момент у юнака виникає ідея створення сайту Facebook. Незабаром Марк відкриває сайт thefacebook.com, який переходить з одного монітора Гарварда на інший, із старійших університетів Нової Англії в Силіконову Долину, а потім поширюється на увесь світ із швидкістю лісової пожежі.

В цьому хаосі народжується конфлікт інтересів. Студенти починають з’ясовувати, хто ж них заслуговує на право називати себе творцем одного з ключових стовпів сучасного суспільства. Конфлікт, який перетворює друзів на непримиримих ворогів.

Щоб створити відчуття незалежної творчості, Соркін і Фінчер використали ретельно побудований і невзаємопов’язаний розповідний стиль, в якому не розставляються пріоритети. Замість цього історія розповідається незалежними оповідачами, кожен з яких був щиро впевнений, що знаходиться в центрі подій, і саме його спогади точно відображують картину того, що відбувалося. При цьому картина, яка відкривалася всім іншим, залишилася за кадром.

Columbia Pictures спільно з Relativity Media представляють фільм виробництва Скота Рудіна, Майкла Де Луки і Trigger Street СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА. Режисер: Девід Фінчер. Сценарист: Аарон Соркін. За сюжетом книги The Accidental Billionaires Бена Мезріча. Продюсери: Скот Рудін, Дена Брунетті, Майкл Де Лука і Чен Чаффін. Виконавчий продюсер: Кевін Спейсі. Оператор: Джефф Кроненвет, ASC. Художник-постановник: Дональд Грехем Барт. Монтажери: Ангус Волл, ACE та Кірк Бакстер.

Костюмер: Жаклін Вест. Композитори: Трент Резнор і Аттікус Росс.

ТОЧКА ЗОРУ ТВОРЦІВ

Сценарист Аарон Соркін (ЗАХІДНЕ КРИЛО, ВІЙНА ЧАРЛІ ВІЛСОНА) ще ніколи на погоджувався працювати над сценарієм так швидко, як це сталося із СОЦІАЛЬНОЮ МЕРЕЖЕЮ. Все почалося із пропозиції переробити книгу Бена Мезріча The Accidental Billionaire в есе на 14 сторінок. В ході роботи Соркін захопився темою і провів детальне розслідування історії сайту Facebook. Сценаристу імпонувала динаміка, з якою розвивалися персонажі, в першу чергу Марк Цукерберг, який із бунтівника-хакера практично за одну ніч став «мережним магнатом» і генеральним директором компанії.

Без сумніву, Соркін був заінтригований можливістю вивчити зсередини такі поняття, як «дружба» і «суперництво», соціальні маневри юних бунтівників, які з’являються в усі часи, винаходячи те, що повинно в корені змінити життя. Такими винаходами ставали радіо, телефон, автомобіль, телебачення, комп’ютер. Сьогодні – соціальна мережа.

«Питання, які піднімає фільм, старі, як світ: вірність, дружба, влада, гроші, заздрість, соціальний статус, ревнощі, - пояснює Соркін. – Якщо б Есхіл дожив до наших днів, він обов’язково написав би цю історію. Або Шекспір чи Педді Чаєвський. На моє щастя, жоден з них не дожив до сьогодні. Тому за цю історію взявся я».

Чим більше Соркін дізнавався про походження порталу Facebook (з приводу якого і по сьогодні ведуться гарячі дебати), тим більше дивувався сутності сайта. Facebook представлявся фотографічним зображенням з крупним планом чітко визначеного часового інтервалу історії Америки, і, як яскраво виражених тенденцій цього часу – таких людських факторів, як геніальність, влада і спустошеність. А оскільки головні герої історії виявляються технологічно підкованими і з головою зануреними в цифрове життя, у баченні Соркіна вони набувають й інших якостей – нахабство, злість і вічна емоційна жага.

«Мені здається, що у фільмі існує певна конструкція, яка дозволяє поглянути на Марка Цукерберга під різними кутами, - говорить Соркін. – Глядач зрозуміє, як саме він досягнув успіху, але точка зору може змінюватись залежно від того, з ким глядач буде асоціювати себе в цій історії. Марк постійно розривається між силою і слабкістю, страхом і мужністю, практичністю і інтуїцією. Фільм буде динамічно слідувати за героєм».

«Марк насправді антигерой, героєм він стає тільки в кінці фільму, оскільки повинен сплатити рахунки, - продовжує Соркін. – Він – справжній хакер, а хакери за своєю природою анархісти. Він готовий передражнювати натовп і порвати будь-кого, хто стане у нього на шляху. Проти кого виступає Марк? Проти людей, які так чи інакше псують його існування. Егоїзм Марка перетворюється на гнів, дуже небезпечний гнів. Але саме ця лють стає для нього своєрідним високооктановим пальним, саме вона стимулює появу рятівної ідеї, і світ знову набуває сенсу. Однак останнє бажання Марка – і в цьому і є ключова ідея фільму – «знищити» Facebook, знеособити сайт, зробити його комерційним і відійти від ідеї бунтарства. В цьому полягає сюжет – подорож від хакера до директора. Історія цілком підійшла б під розповідний стиль Гораціо Алгера. Але по нашій версії одинокий хлопчина в короткий термін перетворюється на дуже впливову особу сучасного світу».

Історія порталу Facebook почалася в лютому 2004 року. В той час у соціальної сфери повсякденного життя з’явився конкурент у вигляді сайта thefacebook.com. Сайт запустив програміст Гарвардського університету Цукерберг, якому було тоді 19 років. Тільки за перший місяць на сайті зареєструвалася половина студентів Гарварда, а в грудні 2005 року аудиторія сайту налічувала вже 5,5 мільйонів студентів, які публікували на своїх сторінках найінтимніші дані про себе – починаючи від слів улюблених пісень і закінчуючи тим, хто з ким переспав. Інформація була доступною для всіх і кожного.

Facebook кочував із однієї школи в іншу і скоро розповсюдився по всьому світу, ставши одним з найпопулярніших публічних ресурсів в Інтернеті – величезна база даних людей, пов’язаних між собою певними відносинами і інтересами. Число користувачів виросло до 500 мільйонів людей (якщо б Facebook був країною, то вже тепер кількість його населення у 1,5 рази перевищувала б населення Сполучених Штатів, а країна стала б третьою у переліку найбільших держав світу). Всього за шість років Facebook став потужною культурною зброєю, новим механізмом для встановлення дружніх відносин, який має великий вплив на молоде покоління, що дотримується, м’яко кажучи, дивних принципів приватності. Facebook відкрив новий світ для on-line юзерів, де кожен знає,чим займається його співрозмовник, де кожен відкриває себе для публічного вивчення, де багато людей беруть сили, щоб прожити ще один день. Як і інші революційні технології, Facebook хвалили і засуджували за той вплив, що він справляє на молодіж.

Портал ріс як на дріжджах. Комерційний потенціал компанії (не дивлячись на те, що він відкрито не заявлявся), оцінювався у 25 млрд. доларів. Деякі воротили з Вол Стріт вважали, що і ця сума сильно занижена.

У ході зростання компанії багато хто намагався стикнути лобами її засновників, викликавши конфлікт інтересів. Ранні етапи існування Facebook були відзначені серією боїв за право першості і володіння порталом. Група екс-однокурсників Цукерберга по Гарварду, включаючи братів Вінклвосс, вважали, що Цукерберг використав чужу ідею відкрити соціальну мережу. А колишній діловий партнер Цукерберга і співвласник Facebook Едуардо Саверін стверджував, що Марк просто викинув його з проекту після того, як Едуардо фінансував створення порталу на початкових етапах.

Щоб з’ясувати ці факти (і причину популярності Facebook) точніше, Соркін відкрив свій власний сайт, пропонуючи відвідувачам зареєструватися, і зібрав більше 10 000 користувачів. Він уважно вивчив робочі заготівки Бена Мезріча (сама книга писалася паралельно зі сценарієм, і автор не закінчив її, поки Соркін практично не завершив сценарій). Здійснюючи власне розслідування, сценарист продивився безліч юридичних документів і поговорив із великою кількістю людей, показаних у фільмі (хоча так чи інакше деякі з опитаних не потрапили у стрічку). Таким чином, Соркін отримав вичерпну картину того, як народжувався Facebook.

Всі джерела, зібрані в одне ціле, утворили структурний кістяк сценарію. Соркіну не вдалося зв’язатися з самим Цукербергом (що, між іншим, його не здивувало), але він зміг вивчити купу репортажів і юридичної документації, щоб визначити своє відношення до головного героя. «Спільнота Facebook яро захищала Марка, і на те є причини, - вважає Соркін. – Я певен, що ця спільнота хотіла б, щоб ми розповіли історію тільки з точки зору Марка. Але це було б уже не те кіно, яке ми планували зняти».

Коли Соркін приступив до роботи, він вирішив, що правильніше за все побудувати сценарій розбитим на кілька епізодів, в кожному з яких розповідь велася б одним «незалежним» розповідачем зі своїм спірним баченням ситуації. Ніхто з них так і не зміг довести свою правоту. Але кожен з них був важливий для відтворення повної картини того, що відбувалося.

«Ми вирішили розповісти історію з позиції різних людей, а не концентруватися на «єдино правильній» версії, - пояснює Соркін. – Я вирішив, що куди цікавіше з точки зору драматургії було б «стикнути лобами» всіх учасників подій. Абстрагувавшись від розподілу на «чорне й біле», я захопився передачею градієнта. Окрім того, розповідь декількох конфліктуючих сторін як ніщо інше відображувала сутність Facebook. Дещо у відношенні порталу для мене було очевидним – він пропонував користувачам досить невеликі можливості для того, щоб розповісти, а іноді і сфабрикувати «правду» про себе. Я подумав, що буде цікаво і провокаційно побудувати лінію сценарію по цій же схемі».

Завдання Соркіна полягало в тому, щоб показати всю глибину конфлікту і прогресуючу ворожість, які призвели до створення найпотужнішої соціальної мережі в світі. Сценарист вирішив акцентувати увагу на демонстрації приватних інтересів кожного з героїв.

«Ми користувались кожним зручним моментом, щоб показати інший бік однієї і тієї ж ситуації, - говорить Соркін. – Мені здається, що в хорошому фільмі глядачі повинні мати альтернативу, відстоювати той чи інший бік. Однак для того, щоб точки зору опонентів виглядали переконливими, мені довелося провести досить суттєве розслідування. Якщо б матеріал не був досконально вивчений, наша історія була б видумкою. Тепер з впевненістю можу сказати, що це не так». Особливо Соркіна цікавили внутрішні переживання Марка Цукерберга – молода людина демонструвала наочні симптоми соціальної дезорієнтації, і не дивлячись на це змогла геніально перекласти базис людських відношень на програмний код. Навіть коли його всі вважали аутсайдером, Цукерберг не втрачав віри у те, що за допомогою математичних формул можна відтворити так званий «соціальний графік» - невидимий, як горизонт, але твердий, як струна, взаємозв’язок між усіма знайомими між собою людьми.

«Той факт, що людина, яка страждає від соціальної дезорієнтації, здатна хоча б представити такий взаємозв’язок, зрозуміти, що мотивує людей в тій чи іншій ситуації, усвідомити, що люди не повинні знаходитись в одній і тій кімнаті, щоб спокійно спілкуватися – просто не вкладається в голові, - вражений Соркін. – Більший драматизм криється ще й в тому, що Марк виступив не тільки творцем сайту, але й сам намагався його зруйнувати. Це фантастична тема для сюжету, оскільки більшість великих творців ставали так чи інакше руйнівниками. Тому існує безліч прикладів, і багато з них передають те, що люди називають «американським характером». Марк схожий на сучасне уособлення героя Фітцджеральда або Драйзера. Де б ще я зміг попрацювати з таким персонажем?»

Для Соркіна вступна сцена фільму стала ключовою для формування загального настрою картини. «Головні герої сцени – хлопець і дівчина, які сидять в барі, - розповідає сценарист. – Жодних спец ефектів, тільки двоє – Марк і його дівчина. Вона заявляє, що вони розстаються, і на цьому сцена закінчується. Він повертається до себе в гуртожиток, напивається, сідає за комп’ютер і створює сайт Facemash. Портал миттєво стає популярним… І тут розвиток подій загальмовується, і ми вперше чуємо голос Марка: «Все було не так». В цей самий момент глядач отримує загальне уявлення про те, яким буде фільм».

Ця структура дозволяла постійно повертатися до теми сутності правди, яка по відношенню до Інтернет-спільноти втрачала чітко виражені межі. З’явившись, чутки можуть обростати багатьма подробицями, посилюватися і перетворюватися на шлакоблок незаперечної істини. Один з героїв фільму говорить Цукербергу: «Інтернет пишеться не олівцем, Марк. Він пишеться чорнилами».

«Здогадки і судження перетворюються на істину з легкістю і невимушеністю, - продовжує Соркін. – На початку фільма Марк користується цією спірною перевагою Інтернету, щоб створити сайт Facemash, який передував сайту Facebook. Facemash спочатку планувався як портал, на якому можна оцінити фото дівчат. В результаті сам творець стає жертвою свого ж творіння».

На завершення варто відзначити, що сценарій Соркіна в жодному разі не можна назвати однозначним – багатьох глядачів він налаштує на дебати. «Я буду радий, якщо люди захочуть обговорити фільм після перегляду, - резюмує сценарист. – В СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ми взяли кілька фактів і показали їх так правдиво, як тільки змогли. Хоча насправді ми показали три різні іпостасі правди. Якщо розглядати факти, як дві точки, які ви маєте поєднати, то правдою стануть ті лінії, які ми накреслили фільмом. Між точками опиняються а) герой і б) той факт, що вам самим доведеться з’ясувати, що тут правда, а що – ні. Ми не говоримо вам, що «це єдина правда, а все інше – вигадка». Ми просто зображуємо події, за яких сюжетна канва могла б мати місце».

РЕЖИСЕР

Реалізувати сценарій Соркіна взявся іменитий режисер Девід Фінчер – напевно, один з найвідоміших у своїй справі майстрів, який створив такі атмосферні стрічки, як ЗАГАДКОВА ІСТОРІЯ БЕНДЖАМІНА БАТТОНА, ЗОДІАК, СІМ і БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ. Працюючи над фільмом СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА, Фінчер обрав найбільш камерний спосіб зйомок, який дозволяв зазирнути в життя юних бунтівників, які разом (а деякі і самі по собі) дають старт такому феномену, як Facebook.

Спершу Фінчер не знайшов в історії чогось незвичайного. Але після читання сценарію режисер кардинально змінив свою точку зору. «Скот Рудін і Емі Паскаль постійно давили на мене «Ти повинен це прочитати! Вражаюча історія і чудовий сценарій, - згадує Фінчер. – В кінці я здався і прочитав. Що мені неймовірно сподобалось в сценарії – він розшаровував історію на волокна, як стародавній міф, і при цьому він писався всього за кілька років до цього. Це мене заінтригувало».

«В певному сенсі СОЦІАЛЬНА МЕРЕЖА – стара як світ історія, - продовжує режисер. – Класична баталія між особистостями, які заявляють права на інтелектуальну власність. Що було дійсно цікаво – сценарій не наполягав зайняти чиюсь позицію всіма правдами і неправдами. Цього ніяк не досягти, намагаючись розкрити всі деталі того, що відбувалося. Достатньо тільки поглянути на історію під різними кутами – з точки зору людини, яка була неправа, і з точки зору того, хто вийшов переможцем. В цьому полягає ключовий аспект роботи з матеріалом, основаним на реальних подіях, наявність якого мені безумно імпонує. Важливо те, що фільм показує, як група людей одночасно, не домовляючись, зібралася зробити щось важливе; як в один момент вони розуміють, що разом не можуть зробити це аж ніяк. Наше завдання полягало в тому, щоб взяти ці факти і зробити з них правдиву історію. Насправді вийшло три правдиві історії». Для Фінчера, як і для Соркіна історія представлялася туманною – герої і антигерої хаотично мінялись місцями по мірі того, як студенти коледжу практично за одну ніч перетворилися на новаторів, за життям яких спостерігав увесь світ. За словами режисера «правда дуже неточне і ненадійне визначення, коли маєш справу з такими різними спогадами, заплутаними мотивами і сильними особистостями».

«Я до сих пір не певен, чи вдалося нам докопатися до істини, - говорить Фінчер. – Я впевнений лише в тому, що деякі люди пожертвували багато чим, щоб показати історію такою, якою її бачать. Характери персонажів, зображених в сценарії Соркіна, мені здаються дуже правдоподібними».

Режисер чітко розумів, що йому доводиться вторгатися на спірну територію: «Я знав, що якщо ми справимося з поставленим завданням, навіть якщо фільмом відновимо справедливість, жодна із сторін не прийме наше бачення ситуації». Головним завданням Фінчер вважав відтворення життя в старих університетах Нової Англії і Силіконовій Долині, де опиняються Цукерберг, Саверін і близнюки Вінклвосс, коли Facebook почав перетворюватись на того гіганта, яким є тепер. «Час і місце повинні були бути відчутні, - впевнений режисер. – Особливо це стосується гуртожитку, в якому Цукерберг написав програмний код Facebook, звідки портал вперше був запущений в мережу. Це вражаючий світ, в якому хлопець може зайти в кімнату з упаковкою енергетичного напою, а вийти власником порталу, доступ до якого мають п’ятсот людей. Я розумів, що доведеться ретельно відтворювати антураж і атмосферу цього місця, включаючи людей, їхній одяг, їхні характери. Все це повинно було вписатися в загальну концепцію Гарварда і не йти в розріз з юнацькими поняттями. Цікаво було знайти не тільки адекватних і ефектних акторів, а й побудувати навколо них цілий світ, в якому вони б відчували себе наче герої. Це немаловажлива частина формування драматизму ситуації (не враховуючи той факт, що в один момент один з героїв завоює лавровий вінок) – альма-матер головних героїв зі складаними меблями, грубими простирадлами, сигналами пожежної тривоги серед ночі і непрацюючими вогнегасниками».

Не дивлячись на те, що Фінчер ніколи не був у світі, який зображує, він міг відчути себе у шкурі головних героїв, яких переповнювали пуританський дух і юнацькі амбіції. «Я достатньо чітко уявляв, що відбувається в такій юнацькій спільноті; що повинно відбуватися між друзями при тому, що їм скоро судиться стати непримиримими ворогами, - зізнається режисер. – Я пам’ятаю той час, коли мені самому було трохи більше двадцяти років; коли я намагався продати своє світосприйняття; коли шукав гроші на те, щоб зробити те, що замислив настільки грандіозним, наскільки на це вистачало уяви; коли я питав у батьків дозволу на серйозні вчинки, оскільки вважалося, що я ще малий, щоб самому приймати важливі рішення; коли батьки відмовляли і я злився. В принципі, те, що зробив Марк, мало чим відрізняється від режисури: ти щось робиш; завдання полягає в тому, щоб зробити це добре, потім покращити і в кінці піклуватися про своє створіння. Це головний лейтмотив фільму. І якщо тобі доведеться задіти чиїсь почуття, піклуючись про своє створіння, так тому й бути. Це відповідальність, яку винахідник бере на себе. Я цілковито розділяю позицію Цукерберга у відношенні того, як ретельно він захищав свій портал. Мені знайоме відчуття злості, властиве героям, і їх зневажливе відношення до авторитарності дорослих. Без цього історія б не відбулася як така».

«У свій час я сам був Марком Цукербергом, - продовжує режисер. – Були у мене в житті випадки, коли я вчиняв так само, як і він. Іноді я поводив себе як Едуардо Саверін – коли знімав якусь сцену, а потім шкодував про це; коли давав волю емоціям, а потім відчував себе повним дурнем. Були й інші випадки – коли я відчував свою правоту і гнув свою лінію, незважаючи ні на що».

Фінчер розумів, що відтворити такі складні людські колізії на екрані здатен тільки ідеально підібраний акторський склад. «Підбираючи акторів, я в першу чергу оцінював, чи зможе та чи інша людина розкрити свого героя з усіх боків, чи будуть взаємовідносини інших персонажів з цим героєм виглядати реалістично, - говорить Фінчер. – Кожен повинен зіграти рівнозначну роль в цій емоційній катастрофі. Вони повинні були працювати окремо, але при цьому відчувати себе єдиною командою. В кожному герої я шукав щось позитивне – ніколи не розцінював Марка, Шона або братів Вінклвосс як злодіїв. Ніколи не вважав нестачу уяви у Едуардо Саверіна негативною якістю характеру. Одним словом, ми повинні були підібрати акторів, готових експериментувати і які б не задавали запитань, навіщо це все робиться. Я хотів підвести їх до краю прірви і штовхнути у прірву, щоб, не знаючи всього, вони грали свої ролі природно».

Процес підбору акторів був довгим і складним. «Спочатку ми провели прослуховування кандидатів по телефону і на касетах, - згадує Фінчер. – Потім поспілкувалися з кожним окремо про їхній професійний досвід. Було декілька проб, в рамках яких кандидати зачитували шматки тексту. Ми набрали не акторів, а команду. Кожне обличчя і голос повинні були працювати в купі з іншими».

Ще до початку знімального періоду Фінчер почав репетиції з невеликими групами акторів. Протягом кількох тижнів режисер уводив їх в образи, розробляв унікальні мовні комбінації і особливості для кожного, доводив поведінку кожного з героїв до абсолютної реалістичності. Фінчер схвалював імпровізації і іноді знімав по 200 дублів однієї сцени, щоб потім мати багатий арсенал для роботи в монтажній. Багато довелося попрацювати над діалогами Соркіна, щоб вони звучали з вуст акторів гармонійно.

Щоб підтримувати природне напруження в сценах, Фінчер не гребував невинними провокаціями. Він відводив кожного з акторів убік і заводив його, говорячи: «В цій сцені правда на твоєму боці». «В кожній конкретній сцені я підбирав свої ходи, - згадує режисер. – Іноді я підходив до одного і говорив: «Цей слимак витіснив тебе зі справи і зайняв твоє місце. Без тебе він – ніхто». Після цього підходив до іншого зі словами: «Думаєш, Facebook був би вартий 15 мільярдів доларів, якби ти не вчився в Гарварді? Подивись тільки на цих мерзотників! Ким би вони були, якби не невтомна, непосильна праця Цукерберга? А зараз вони стоять ніби якісь брати Блюз і намагаються домовитись, як витіснити тебе із власного бізнесу!»

Актори з самого початку знали, що їм доведеться грати реально існуючих людей. Не дивлячись на це, режисер усіма способами намагався уникнути можливого наслідування. «У мене було чітке розуміння того, що копіювання реального героя пов’яже актора по руках і ногах, - пояснює Фінчер. – Актор повинен грати свою емоцію, а не емоцію іншої людини, нехай навіть тієї, яку він грає. Було б нескладно залізти на Youtube і переглянути інтерв’ю Цукерберга, але цей ролик аж ніяк не покаже драматичності ситуації, в якій опинився хлопчина; не покаже складність взаємовідносин з іншими героями історії. Якщо фільму потрібен герой, його неможна формувати силоміць. Необхідно дозволити йому самостійно пройти по лезу ножа».

Виховані по цій схемі герої стали наріжними каменями історії. «Неоднозначність розповіді вкрай важлива для цієї історії, - говорить Фінчер. – І інакше її не можна було зняти. Ми з Аароном багато розмовляли на цю тему і прийшли до єдиної думки: ніщо не є однозначним у світі. Стрічка розповідає саме про це».



Комментарии читателей
Ваше имя  
Комментарий
до 1000 знаков
 
Код подтверждения  
   
ТОП-Новости
13:03 Коломойский намерен обжаловать продажу "Лугансктепловоза"
12:56 "Лугансктепловоз" без аукциона купили россияне
12:36 "НУ" хочет подвинуть из коалиции коммунистов
12:23 Лозинский ознакомился с третью материалов дела, но вину не признал
10:00 Заместитель Дубины ответит за газ Фирташа

Новости
15:14 Кому выгодно казино в Крыму
09:19 «Укрметртестстандарт» обнаружил винный фальсификат
17:37 Рынок труда нуждается в рабочих профессиях
11:39 НПЗ должны прекратить шантаж правительства Украины
14:31 Принятие закона об азартных играх вызовет рост цен на коммерческую недвижимость
19:16 Украинская игорная действительность меняет формы
15:30 Новым министром ЖКХ станет первый зам Попова?
15:11 Мнение: Назначение министра ЖКХ Попова в КГГА – это проявление кадрового кризиса власти
14:51 ТВi просит органы расследовать инцидент с "наружкой"
14:45 Сухий устал от губернаторства и хочет снова в Раду
14:41 Янукович после расследования решит, возвращать газ Фирташу или нет
14:26 «Коммунальный фронт» призывает провести в ЖКХ люстрацию управленческого аппарата
14:03 ФГИ разошелся: На очереди - "Укртелеком"
13:52 В ФГИ не удовлетворены продажей "Лугансктепловоза"
13:48 Ляпина отрицает заявление Еханурова о переходе "НУНС" в коалицию

Галерея


КАК ВСЁ ЗАПУТАННО



Скрипка зваблює публіку ретро-джаз-кабаре



Нікчемний я

Интересное видео

Загрузка...

{medit}
Реклама на сайте   |   Контакт   |   Сделать стартовой   |   Добавить в избранное

Rambler's Top100 Рейтинг@Mail.ru bigmir)net TOP 100
Все права защищены © 2006 - 2009 Вовремя.info

Использование материалов сайта разрешается при условии ссылки
(для Интернет-изданий - гиперссылки http://vovremya.info) на "Вовремя.info".
Редакция не всегда разделяет мнения авторов и несет ответственность лишь за уровень дискуссии.
{noindex} Разработка и сопровождение: baev.kiev.ua
Разработка дизайна: Студия Like
{/noindex}
{medit2}